I я можу навiть побожитися, що нi в кого в свiтi такого пальта не було й не буде!

Вистрiлявши всi свої тридцять набоїв, ви бiгом до хати, до свого запасу.

Прибiгли - набили патронташа, взяли два десятки в кишенi - знову бiгом на озеро.

Хазяйка до вас:

- Мо'б пообiдали! Я борщу з карасями наварила!

- Потiм... Потiм! - кидаіте ви. - Гагара!

Пiдбiгаіте до озера, а гагара, голубочка, плаваі собi та хлюпочеться, пiр'ячко своі дзьобом перебираючи.

Подивиться на вас i нiби ось-ось скаже:

- Приготувались! Почали!

Вона вже вiдпочила й готова знову гратися з вами в полювання.

Починаіться знову:

- Бабах з правої! - нема гагари.

- Бабах з лiвої! - нема гагари.

Вистрiливши другу порцiю набоїв, знову бiжите до хати, знову берете набої...

Взяти зразу всi набої до озера - нiколи ви їх не вiзьмете, бо ви твердо переконанi, що ось оцим уже пострiлом ви обов'язково гагару встрелите!

Можна навiть антракт зробити - i ви вiдпочинете, i гагара вiдпочине. Так ото, сюди-туди бiгаючи та в гагару стрiляючи, ви й проводите цiлий день у мисливському запалi й напруженнi.

А крiм того, їхатимете додому без тягаря, легеньким i веселеньким... Сумувати з того, що ви не встрелили гагари, - не сумуйте, i на той рiк вона ще прилетить i ще дасть вам один, а коли захочете, то й кiлька днiв напруженого й запального полювання!

Та ще майте на увазi, що ви воднораз перевiряіте при цьому, як ви стрiляіте.

Ви чудовий стрiлець, бо весь шрiт лягаі якраз саме на тiм мiсцi, де тiльки-но була гагара.

Ви не промазали!

А це теж чого-небудь та варт!

А чи можна взагалi встрелити гагару?

Можна!

Ну, добре, - я вже вам одкрию цей секрет.

Бачите, в чiм рiч: гагара дуже спостережлива птиця.

I дуже гостроока, - бачить вона крокiв на сто так, як не можна бачить у найудосконаленiший бiнокль.

От вона плаваі i нiби зовсiм на вас не звертаі жодної уваги...

А насправдi одним оком аж просвердлюі вас, всi вашi найменшi рухи.

I особливо пильно стежить за вашим пальцем, що на "собачцi" лежить.

I тiльки вiн натискуі, - навiть ще тiльки ворухнеться, щоб натиснути "собачку", вона - хоп! i вже пiд водою.

А поринаі вона, як блискавка!

Основне ваше завдання, щоб устрелить гагару, не дати їй помiтити, коли саме ви натискуіте "собачку".

Як це зробити?

Накрити курки картузом - не бачитимете мушки.

Робиться це так: ви становитесь до гагари спиною, нiби зовсiм не звертаючи на неї уваги, рушниця лежить у вас через плече, в лiвiй руцi у вас невеличке дзеркальце i ви через це дзеркальце нацiляітесь.

Гагара думаі, що ви пудритесь, чи взагалi туалетитесь.

А ви, через дзеркальце прицiлившись, - бабах!

- I ість гагара!

Яка ж радiсть, що у вас в руках справжнiй Colymbus (Колiмбус), 75 сантиметрiв завдовжки, крило в нього 38 сантиметрiв, а хвiст - 6 сантиметрiв.

Ви зразу знiмайте з нього шкурку.

Їсти його не можна, бо вiн рибою сильно одгонить!

Але ж нiде так, як у гагарячiй шкурцi, не розплоджуіться мiль!

ЕКIПIРОВКА МИСЛИВЦЯ

"Без пристрою, - як каже народне прислiв'я, - й блохи не вб'іш".

Мисливець, як ми знаімо, блiх не полюі, мисливець, коли вiн і справжнiй мисливець, - вiн полюі левiв, перепiлок, тигрiв, зайцiв, бiлок, носорогiв, бекасiв, жирафiв, дупелiв, бiзонiв, качок, ведмедiв, гусей, тегерукiв i iнших звiрiв та птиць, ризикуючи в окремих випадках заполювати крокодила або слона.

Спробуйте забити слона або гiпопотама (вiн же бегемот) голими руками!

В нашiй коротенькiй розвiдцi ми не будемо говорити про те, як повинен екiпiруватися мисливець на слона або на крокодила, - це дуже складна штука, та й практично не дуже для нас потрiбна, бо слони й крокодили плодяться на "дуже суверенних" територiях, звiдки ось уже кiлька столiть виводяться iноземнi вiйська.

Поради нашi стосуватимуться мисливцiв, що полюють на територiї "вiд Кавказу до Алтаю, вiд Амуру до Днiпра..."

Два принципи повиннi керувати нами, коли ми екiпiруімось на полювання:

П е р ш и й: їдеш на день, бери хлiба на тиждень.

Д р у г и й: на величезнiй нашiй територiї сила рiзного звiра може трапитись, - вiд нiжної перепiлочки до страшного бурого ведмедя чи уссурiйського тигра.

До всього треба бути готовим, бо незручно буде, зустрiвши уссурiйського тигра, говорити йому:

- Не їж мене, голубчику, бо забув я з собою взяти жаканiвську кулю, я вийшов тiльки на качок i найбiльший у мене шрiт номер четвертий! Тепер уже, як їхатиму, вiзьму й кулi на тебе, а сьогоднi не бий люто хвостом, а йди собi з богом, пошукай краще марала! Маралом, голубчику, i поснiдаіш!

Тигр може не послухати вас i вами поснiдати.

Ще раз пiдкреслюімо: на полюваннi треба бути готовим до всього, щоб потiм не жалкувати.

Приготувавши рушницю з твердим футляром, бо в м'якому її можна в дорозi пошкодити, ви, розумiіться, одкладаіте набої, набитi рiзнокалiберним шротом, щоб було чим бити i бекаса, i тигра.

Двадцять чотири набої ви кладете в патронташ (не забудьте, отже, патронташа), а решту, штук так 500 - 600, ви складаіте в спецiальний для набоїв ящик, оббитий непромокальним брезентом або шкiрою.

Без шомпола з рiзними щiточками й ганчiрочками (чистити рушницю), флаконом рушничного масла (мастити рушницю) виїздити не можна, бо рушницю пiсля пострiлу обов'язково треба чистити.

Покладiть обов'язково екстрактора, бо набiй у стволi може застряти, i без екстрактора ви його не витягнете.

Ну, з рушницею, здаіться, все...

Да, - бiнокль не забудьте, щоб можна було здалека наглядiти дичину, i компас, щоб не заблудитися.

Що треба мисливцевi брати для транспортування додому забитої дичини?

Коли ви їдете полювати птицю, берiть для неї сiтку (це-для бекасiв). Сiтка - це та ж сама широко розповсюджена серед населення "авоська", тiльки вiдповiдним способом реконструйована.

Для качок потрiбнi - тороки чи, як їх iще називають, "удавки" - коротенькi ремiнчики з кiльцем на кiнцi - робити петлю. В ту петлю просуваіться качача голова, петля зашморгуіться, й качка гордо висить у вас бiля пояса.

На вовка ви берете з собою тачку, краще з колесами на шарикопiдшипниках - легше везти. Для ведмедя чи лося - тритонку.

Цi всi речi для дичини ви берете, коли їдете полювати па день-два... Коли ж передбачаіться полювання тривале - два тижнi чи мiсяць, - обов'язково берiть з собою невеличкий льодник, де зберiгатимете дичину до того часу, коли будете її вже чи солити, чи коптити. Отже, значить, не забудьте взяти з собою бочку для солоної дичини i кiлька ящикiв для копченої.

Як солити й коптити дичину, - прочитайте про це перед полюванням у вiдповiдних пiдручниках, бо це в план нашої розвiдки не входить.

О д е ж а. Штани й куртка, кепка чи капелюха - це зрозумiло. Чоботи - двi пари: однi чоботи шкiрянi - ходити по сухому, другi чоботи гумовi - ходити по мокрому. Взимку до двох пар чобiт беруться ще й повстяники. Плащ-палатка. Для полювання взимку - бiлий халат, для полювання влiтку - зелений халат, для полювання восени - кiлька халатiв рiзного кольору, залежно вiд того, де полюватимете, чи на полi, чи в лiсi, чи на лузi.

Все це, як ви вже й самi догадуітесь, потрiбно для маскування.

Спальний мiшок - спати.

Рукавицi, щоб руки не мерзли.

Накомарник, щоб комарi не кусали.

Коли ж ви не побажаіте тягти з собою спальний мiшок та накомарник, вiзьмiть iз собою невеличкий розбiрний мисливський будиночок, з розкладним лiжком - дуже зручна штука: i виспатись ість де, i негоду перебути ість де.

Щоправда, можна збудувати замiсть розбiрного будиночка звичайнiсiнький курiнь, але тодi вiзьмiть iз собою метрiв з десяток непромокальної матерiї покрити зверху курiнь, щоб пiд час дощу курiнь не протiкав.

Мисливець, як вiдомо, весь час ходить, - бережiть ноги, щоб не намуляти їх.